понꙋ́дитисѧ

понꙋ́дитисѧ [понудитися]

САР-1 ‹Понужда́юсь›, ‹ся›, ешься, ну́дился, ну́жуся, пону́диться. гл. страд.
Понуждаемъ бываю.
‹Понуждахуся Іудеи киссы имуще хвалити Діониса›. 2. Макк. VI. 7.□
→САР-1 т.4, с.566

чс 1

gr пону́дитися: V,pf,intr,med; :