поплѣни́ти

поплѣни́ти [попленити]

Фл ‹Попленити›. Совр. нет. ▸ Опустошить; завладеть; взять в плен. ◂ Супр., 56, 15. Изб. 1073 г., 143.

САР-1 ‹Поплѣни́ть›, поплѣни́лъ, поплѣню́. гл. д.
Побрать въ плѣнъ.
‹Грады ихъ поплѣни, и поля ихъ опустоши›. Іудиѳ. II. 27.
→САР-1 т.4, с.929

чс *

gr поплѣни́ти: V,ipf,tran; :

gr поплѣни́ти_2: V,pf,tran; :