постиже́нъ

постиже́нъ [постижен]

od ‹Пости́женъ› застигнут

Дч* ‹пости́женъ› тот, которого застигло что-либо Соборн. 199.

чс 3 АП=1 АПБ=1 Проч=1

gr пости́гнути: V,pf,tran; partcp,praet,pass,brev,sg,m,nom/acc

См| пости́гнꙋти