посꙋди́ти

посꙋди́ти [посудити]

САР-1 ‹Посуди́ть›, посуди́лъ, посужу̀. гл. д.
1) Нѣсколько судить кого.
2) Помыслить, поразобрать въ умѣ о чемъ.
‹Пилатъ же посудя быти прощенію ихъ›. Лук. XXIII. 24.
‹Посудить о чемъ хорошенько›.
→САР-1 т.5, с.957

ГлтНЗ (ἐπεκρίνειν, judicare) – решить. Лк 23:24 Пїла́тъ же посꙋдѝ бы́ти проше́нїю и҆́хъ.

чс 1 ЕВБ=1

gr посуди́ти: V,pf,tran; inf