посꙋди́ти
посꙋди́ти [посудити]
САР-1 ‹Посуди́ть›, посуди́лъ, посужу̀. гл. д.
1) Нѣсколько судить кого.
2) Помыслить, поразобрать въ умѣ о чемъ.
‹Пилатъ же посудя быти прощенію ихъ›. Лук. XXIII. 24.□
‹Посудить о чемъ хорошенько›.
→САР-1 т.5, с.957
ГлтНЗ (ἐπεκρίνειν, judicare) – решить. Лк 23:24□ Пїла́тъ же посꙋдѝ бы́ти проше́нїю и҆́хъ.
чс 1 ЕВБ=1
gr посуди́ти: V,pf,tran; inf