прославлѧ́ти

прославлѧ́ти [прославляти]

САР-1 ‹Прославля́ю›, ешь, просла́вилъ, влю, вля́ть, сла́вить. гл. д.
Превозношу славою, возвеличиваю; дѣлаю весьма славнымъ, знаменитымъ.
‹Нынѣ прослави мя ты Отче›. Іоан. XVII. 5.
‹Вси прославляху Бога›. Дѣян. IV. 21.
‹Прославить имя свое великими дѣлами›.
→САР-1 т.5, с.518

ГлтНЗ (δοξάζειν, glorificare) – прославлять. Деян 4:21 Ѻ҆ни́ же – пꙋсти́ша ѧ҆̀ – люді́й ра́ди, ꙗ҆́кѡ всѝ прославлѧ́хꙋ бг҃а.

чс 58 МнС=3 МнК=9 ТрП=1 Мол=7 Акф=1 Проч=3

gr прославля́ти: V,ipf,tran; inf