ро́гозъ

ро́гозъ [рогоз]


od ‹Рого́зъ› рогоз, тростник


Дч* ‹рого́зъ› сущ. (греч. πάπυρος) тростник. Е҆да̀ произни́четъ ро́гозъ без̾ воды (Иов. 8, 11)


чс 1


gr ро́гозъ: S,m,inan; sg,nom/acc