славі́й

славі́й [славий]

СЦРЯ ‹сла́вій› ‹я›, с. м. Церк. ▸ Тоже, что ‹солове́й›. ◂ Шедше видѣти великаго Василія, уста церкве, догматовъ златаго славія. Ефр. Сир. 510.

Фл ‹Славий›, ‹славие›. Совр. нет. ▸ Соловей. ◂ Ио. екз. Шест., 14.≈

чс 9 Окт=1 МнК=7

gr сла́вій: S,m,anim; sg,nom