тре́звеникъ
тре́звеникъ [трезвеник]
СЦРЯ ‹тре́звеникъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Наблюдающій трезвеніе, человѣкъ строгой жизни; воздержникъ. ◂ Яко воевода, яко смысленъ, и трезвеникъ дѣломъ, Царя несмыслена и злочестива премоглъ еси. Мин. мѣс. Іюня 8.
чс 1 МнК=1
gr тре́звенникъ: S,m,anim; sg,nom