ѡ҆богати́тисѧ
ѡ҆богати́тисѧ [обогатитися]
Фл ‹Обогащаться›, (‹обогащусь›). ▸ Становиться богатым; делаться более ценным (дрр. нет); становиться обогащенным (дрр. нет). ◂ Мин. 1096 г., Окт., 39.
САР-1 ‹Богащу́ся›, ти́шься, обогати́лся, ти́ться, ти́тися. гл. возвр. Сл.
Богатѣю.
‹Хотящіи богатитися впадаютъ въ напасти›. I. къ Тимоѳ. VI. 9.□
‹Богати́тися въ дѣлѣхъ добрыхъ›. I. къ Тимоѳ. VI. 18.□
→САР-1 т.1, с.245
САР-1 ‹Обогаща́юсь›, ся, ща́ешься, ти́лся, ща́ться, ти́ться, ти́тися. гл. возвр.
Дѣлаюсь богатымъ, пріобрѣтаю великое богатство.
‹Горе горе, градъ великій, въ немъ же обогатишася вси›. Апокал. XVIII. 19.□
→САР-1 т.1, с.246
чс 9 ВЗ=1 Окт=1 МнО=1 МнК=3
gr ѡбогати́тися: V,pf,intr,med; inf