вдоле́нїе

вдоле́нїе [вдоление]


Дч* сущ. углубление вниз, основание в земле. И҆ сїѧ̀ высота̀ тре́бника, и҆ ѿ глꙋбины̀ нача́ла вдоле́нїѧ є҆гѡ̀ ко ѡ҆чисти́лищꙋ вели́комꙋ (Иез. 43, 14).


СЦРЯ ‹вдоле́ніе› ‹я›, с. ср. Церк. ▸ Пониженіе, покатость. ◂ Отъ глубины начало вдоленія его ко очистилишу великому, еже къ низу. Іезек. XLIII. 14.


Фл ‹Вдоление›. Совр. нет. ▸ Углубление вниз, основание в земле. ◂ Иез., 43, 14.≈


Алекс ‹вдоле́ніе›, пониженіе, опущеніе къ низу. Іезек: 43. 14.


чс *


gr вдоле́ніе: S,n,inan; :