дїа́воль

дїа́воль [диаволь]

СЦРЯ ‹діа́воль› ‹я›, ‹е›, пр. Церк. ▸ Тоже, что ‹діа́воловъ›. ◂ Сыне діаволь, враже всякія правды! не престанеши ли развращая пути Господни правыя? Дѣян. XIII. 10.□

Фл ‹Дьяволий›, ‹дьяволь›, ‹дьяволов›. Совр. нет. ▸ Прил. к ‘дьявол’. ◂ Супр., 102, 9. Усп. сб., 90 г.

Алекс ‹діа́воль›, ля, ле, діавольскій. 1 Тим: 3. 6□. 1 Іоан: 3. 8□. 10.

САР-1 ‹Діа́воль›, ля, ле. ‹Діа́воловъ›, или просто, ‹Дья́воловъ›, ва, во. прил.
1) Принадлежащій діаволу.
‹Разрушимъ дѣла діяволя›. 1. Посл. Іоан. III. 8.□
2) * Уподобляющійся діаволу.
‹Сыне діяволь, враже всякія правды›. Дѣян. XIII. 10.□
3) Діаволомъ творимый.
→САР-1 т.2, с.677

Дерив Притяж. к дїа́волъ

чс 4 АП=2 АПБ=1 Проч=1

gr діа́воль: A,poss; brev,sg,m,nom/acc