дѣ́тищъ

дѣ́тищъ [детищ]

od мальчик, подросток

Сд мальчик, подросток, παιδίον, παιδάριον: и҆ ви́дѣ голїа́фъ и҆ноплеме́нникъ даві́да и҆ ѡ҆безче́ствова є҆го, занѐ то́й дѣ́тищъ бѣ̀, и҆ че́рменъ и҆ лѣ́пъ ѻ҆чи́ма и увидел иноплеменник Голиаф Давида, и посмеялся над ним, потому что тот был совсем юн, и рыж, и пригож (1Цар 17,42).

СЦРЯ ‹дѣ́тищъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Юноша; молодый человѣкъ. ◂ И видѣ Голіаѳъ иноплеменникъ Давида, и обезчествова его, зане той дѣтищъ бѣ. 1 Царств. XVII. 42.

Алекс ‹дѣ́тищъ›, младенецъ, отроча, дитя. Требн: гл: 1. И яко дѣтищъ воспріемлемь бывый.

чс 4 МнК=1 ТрП=2

gr дѣ́тище: S,n,anim; pl,gen

См| дѣ́тище дѣ́тищь