пла́канїе

пла́канїе [плакание]

Фл ‹Плакание›. Совр. нет. ▸ Плач; горе. ◂ Панд. Ант. XI в., л. 194.

САР-1 ‹Пла́каніе›, нія. с. ср.
Рыданіе, дѣйствіе плачущаго.
‹Восплачутся о немъ плаканіемъ яко о возлюбленнѣмъ›. Захар. XII. 10.□
→САР-1 т.4, с.867

чс 1 Проч=1

gr пла́каніе: S,n,inan; sg,nom/acc