процвѣта́ти

процвѣта́ти [процветати]

САР-1 ‹Процвѣта́ю›, ешь, процвѣ́лъ, процвѣту̀, та́ть, процвѣстѝ. гл. ср.
1) Цвѣту; въ цвѣту нахожуся.
‹Процвѣтаютъ цвѣты, деревья›.
2) * Въ совершенствѣ, въ благосостояніи нахожуся.
‹Праведникъ яко финиксъ процвѣтетъ›. Псал. XCI. 13.
‹Процвѣтаютъ науки›.
‹Процвѣтаетъ торговля›.
‹Процвѣтаютъ художества›.
→САР-1 т.6, с.623

чс 3 МнК=1 Проч=1

gr процвѣта́ти: V,ipf,intr; inf