пѣ́шїй
пѣ́шїй [пеший]
САР-1 ‹ПѢ́ШІЙ›, шая, шее. ‹Пѣ́шъ›, ша, ше. прил.
Ходящій на ногахъ своихъ; противополагается слову: конный или ѣдущій на конѣ, въ повозкѣ.
‹Пѣшій человѣкъ›.
→САР-1 т.4, с.1257
ГлтНЗ ‹пѣ́шь› (πεζῇ, pedibus) – пешком. Мф 14:13□ по не́мъ и҆до́ша пѣ́ши (пешком) ѿ градѡ́въ .
ГлтНЗ ‹пѣ́шь итѝ› (πεζεύειν, pedibus iter fасеrе) – пешком идти. Деян 20:13□ хотѧ̀ са́мъ пѣ́шь и҆тѝ.
чс 1 ТрП=1