ста́витисѧ

ста́витисѧ [ставитися]

САР-1 ‹Ста́влюсь›, ‹ся›, вишься, виться. гл. возвр.
1)Во образѣ страд:
поставляемъ бываю.
‹Для означенія разстоянія мѣстъ ставятся по дорогамъ поверстные столбы›.
2) Становлюсь, избираю какое мѣсто для пробытія нѣкоего времени.
‹Ратнымъ людямъ идучи на Государеву службу на лугахъ ставитися у всякихъ людей безпенно›. Улож. VII. 4.
‹Учнутъ ставитися по селамъ и по деревнямъ›. Тамъже 30.
‹Ста́виться во свяще́нника, во діакона›, и проч. Производиться, посвящаться въ священники, въ дьяконы.
→САР-1 т.5, с.806

чс *

gr ста́витися: V,ipf,intr,med; :