страши́тисѧ

страши́тисѧ [страшитися]

САР-1 ‹Страшу́сь›, ‹ся›, ши́шься, страши́ться. гл. возвр.
Ужасаюся, боюся, чувствую страхъ.
‹Страшиться враговъ›.
‹Страшиться несчастія›.
‹Военныхъ не страшится бѣдъ›. Лом.
→САР-1 т.5, с.862

чс 5 СлП=1 Проч=2

gr страши́тися: V,ipf,intr,med; inf