тщесла́витисѧ

тщесла́витисѧ [тщеславитися]

Св превозноситься, хвастаться.

САР-1 ‹Тщеславлюсь›, ‹ся›, вишься, виться. гл. общ.
Хвалюся, величаюся, кичуся своимъ умомъ, дѣлами своими; самъ себя превозношу похвалами.
→САР-1 т.5, с.517

чс 3 Проч=2

gr тщесла́витися: V,ipf,intr,med; inf