ѿвѣща́ющїй

ѿвѣща́ющїй [отвещающий]


ГлтНЗ (ἀπολογουμένος, excusans) – оправдывающий. Рим 2:15□ и҆ междꙋ̀ собо́ю помыслѡ́мъ ѡ҆сꙋжда́ющымъ и҆лѝ ѿвѣща́ющымъ.


чс *


gr ѡтвѣща́ти: V,ipf,tran; °

См· ѿвѣща́ти ѿвѣща́ѧй ѿвѣща́вшїй