вдꙋши́ти

вдꙋши́ти [вдушити]


od вдохнуть душу


Сдвдꙋши́ти (вдꙋшꙋ̀)› вдохнуть душу: живоно́снымъ дꙋнове́нїемъ вдꙋши́въ ѡ҆живѝ (Творец) животворным дыханием вдохнув душу, оживил (меня) (Сырн. Нед стх Γв 1).


Дч* ‹вдꙋша́ти› давать душу, одушевлять (Нед. сыр. на Госп. воззв.).


СЦРЯ ‹вдуши́ти› ‹ша́ю›, ‹ша́еши›, гл. д. Церк. ▸ Вложить душу. Тріод. 83. ◂


Фл ‹Вдушевити›, ‹вдушити›, ‹вдушати›. Совр. нет. ▸ Оживить, сделать одушевленным. ◂ ВМЧ, Окт., 1956. Хрон. Мал., 11, 487.≈


чс *


gr вдуши́ти: V,pf,tran; :