вдꙋши́ти
вдꙋши́ти [вдушити]
od вдохнуть душу
Сд ‹вдꙋши́ти (вдꙋшꙋ̀)› вдохнуть душу: живоно́снымъ дꙋнове́нїемъ вдꙋши́въ ѡ҆живѝ (Творец) животворным дыханием вдохнув душу, оживил (меня) (Сырн. Нед стх Γв 1).
Дч* ‹вдꙋша́ти› давать душу, одушевлять (Нед. сыр. на Госп. воззв.).
СЦРЯ ‹вдуши́ти› ‹ша́ю›, ‹ша́еши›, гл. д. Церк. ▸ Вложить душу. Тріод. 83. ◂
Фл ‹Вдушевити›, ‹вдушити›, ‹вдушати›. Совр. нет. ▸ Оживить, сделать одушевленным. ◂ ВМЧ, Окт., 1956. Хрон. Мал., 11, 487.≈
чс *