водрꙋжа́тисѧ

водрꙋжа́тисѧ [водружатися]

СЦРЯ ‹водружа́ться› ‹жа́юсь›, ‹жа́ешься›; ‹водрузи́ться›, гл. стр. Церк. ▸ Быть водружаему. ◂ Прежде неже горамъ водрузитися. Притч. VIII. 25.

Фл ‹Водружаться›, ‹водрузиться›, ‹водружитися› (совр. нет). ▸ Становиться стоймя, вонзаться торчком во что-л.; подняться на высоту. ◂ ВМЧ, Дек., 1193. Усп. сб., 86 а.

Дерив Возвр. к водрꙋжа́ти

чс *

gr водружа́тися: V,ipf,intr,med; :