возгнѣща́ти

возгнѣща́ти [возгнещати]

Св ‹возгнѣстѝ, -ща́ти› — развести огонь, зажечь (Лк. 22, 55).

Дч* ‹возгнѣша́ю› глаг. лат. incendo — зажигаю, распаляю. Возгнѣ́щшымъ же ѻ҆́гнь посредѣ̀ двора̀ (Лук. 22, 55).

СЦРЯ ‹возгнѣ́щати› ‹ща́ю›, ‹ща́еши›; ‹возгнѣти́ти›, гл. д. Церк. ▸ Разводить огонь. ◂ Возгнѣщше бо огнь, пріяша всѣхъ насъ. Дѣян. XXVIII. 2.

Фл ‹Возгнещати›, ‹возгнещи›, ‹возгнетити›. Совр. нет. ▸ Зажигать, разжигать, раздувать (огонь). ◂ Гр. Наз. XI в., 279.

чс 1

gr возгнѣща́ти: V,ipf,tran; :