вѣ́ровавшїй

вѣ́ровавшїй [веровавший]


ГлтНЗ (πιστεύσας, qui crelidit) – уверовавший. Мк 16:17 Зна́мєнїѧ же вѣ́ровавшымъ сїѧ̑ послѣ́дꙋютъ.


чс *


gr вѣ́ровати: V,ipf,intr; °

См| вѣ́рꙋющїй вѣ́ровати вѣ́рꙋѧй