вѣ́ровавшїй

вѣ́ровавшїй [веровавший]

ГлтНЗ (πιστεύσας, qui crelidit) – уверовавший. Мк 16:17 Зна́мєнїѧ же вѣ́ровавшымъ сїѧ̑ послѣ́дꙋютъ.

чс *

gr вѣ́ровати: V,ipf,intr; °

См| вѣ́рꙋющїй вѣ́ровати вѣ́рꙋѧй