кѵ́мїнъ [кимин]
Св ‹кѵ́минъ› — тмин.
Дч* ‹кими́нъ› сущ. — тмин (трава). ѡ҆десѧ́тствꙋете мѧ́твꙋ и҆ ко́пръ и҆ кѵ́мїнъ (Матф. 23, 23□).
чс 2 ЕВ=1 ЕВБ=1
gr кѵмі́нъ: S,m,inan; sg,nom/acc
См| кѷмі́нъ