поверга́тисѧ

поверга́тисѧ [повергатися]

САР-1 ‹Поверга́юсь›, ся, га́ешися, ве́рглся, га́тися, ве́ргнутися. гл. возвр.
Падаю на землю, въ землю кланяюся.
‹Голіаѳъ пораженный Давидомъ повергся предъ нимъ лицемъ на землю›.
‹Се мы отроцы Навуходоносора Царя великаго поверглись предъ тобою›. Іудиѳ. III. 2.□
‹Повергнуться кому въ ноги›.
→САР-1 т.1, с.609

чс 1 Проч=1

gr поверга́тися: V,ipf,intr,med; inf