вострѧсти́сѧ

вострѧсти́сѧ [вострястися]

Фл ‹Вострясати(ся)›, ‹вострясти(ся)›. Совр. нет. ▸ Содрогать(ся); потрясать(ся), пугать(ся). ◂ Супр., 221, 26. ВМЧ, Ноябрь, 1034.≈

чс -

См. вострѧса́тисѧ, вострѧстѝ