вострѧсти́сѧ
вострѧсти́сѧ [вострястися]
Фл ‹Вострясати(ся)›, ‹вострясти(ся)›. Совр. нет. ▸ Содрогать(ся); потрясать(ся), пугать(ся). ◂ Супр., 221, 26. ВМЧ, Ноябрь, 1034.≈
чс -
См. вострѧса́тисѧ, вострѧстѝ
вострѧсти́сѧ [вострястися]
Фл ‹Вострясати(ся)›, ‹вострясти(ся)›. Совр. нет. ▸ Содрогать(ся); потрясать(ся), пугать(ся). ◂ Супр., 221, 26. ВМЧ, Ноябрь, 1034.≈
чс -
См. вострѧса́тисѧ, вострѧстѝ