погꙋди́ти

погꙋди́ти [погудити]

САР-1 ‹Погуди́ть›, ди́лъ, жу̀. гл. ср.
Поиграть на какомъ мусикійскомъ орудіи.
‹Возми гусли, обыди градъ, добрѣ погуди›. Исаіи. XXIII. 16. ‹Онъ погудилъ, а мы поплясали›.
→САР-1 т.2, с.423

чс *

gr погуди́ти: V,pf,intr; :