притꙋжа́ти [притужати]
СЦРЯ ‹притужа́ти› ‹жа́ю›, ‹жа́еши›, гл. ср. Церк. ▸ Безпокоить, докучать. ◂ Идите и видите, что притужаютъ пси? Прол. Дек. 6.
чс -