є҆́мь

є҆́мь [емь]


od ‹Е҆́мь› взяв


Св ‹е҆мь, е҆́мше› — взяв, схватив (Мф. 18, 28), см. ѧ҆́ти.


Дч* ‹є҆́мъ› дееприч. от глагола емлю — взяв. И емъ его (Матф. 18, 28).


чс 14 ЕВ=7 АП=2 МнК=1 ТрП=2


gr я́ти: V,ipf,tran; partcp,praet,act,brev,sg,m,nom/acc

См· ꙗ҆́ти ꙗ҆́ша є҆́мше