ѡ҆сꙋди́тисѧ

ѡ҆сꙋди́тисѧ [осудитися]

САР-1 ‹Осужда́юсь›, ‹ся›, ешься, осуди́ться. гл. стр.
1) Осуждаемъ бываю. Преступники осуждаются къ наказанію.
‹И азъ яко грѣшникъ осуждаюся›. Ісаіи III. 7.
2) Охуждаюся, опорочиваемъ бываю.
‹Дерзновеніе его всѣми осуждается›.
→САР-1 т.5, с.955

ГлтНЗ (καταδικάζεσθαι, condemnari; κρίνεσθαί, damnari) – осудиться, быть осуждену. Мф 12:37 и҆ ѿ слове́съ свои́хъ ѡ҆сꙋ́дишисѧ (καταδικασθήσῃ).

Дерив Возвр. к ѡ҆сꙋди́ти

чс 3 Окт=1 ТрП=1 Трб=1

gr ѡсуди́тися: V,pf,intr,med; inf