ѡ҆сꙋди́тисѧ
ѡ҆сꙋди́тисѧ [осудитися]
САР-1 ‹Осужда́юсь›, ‹ся›, ешься, осуди́ться. гл. стр.
1) Осуждаемъ бываю. Преступники осуждаются къ наказанію.
‹И азъ яко грѣшникъ осуждаюся›. Ісаіи III. 7.□
2) Охуждаюся, опорочиваемъ бываю.
‹Дерзновеніе его всѣми осуждается›.
→САР-1 т.5, с.955
ГлтНЗ (καταδικάζεσθαι, condemnari; κρίνεσθαί, damnari) – осудиться, быть осуждену. Мф 12:37□ и҆ ѿ слове́съ свои́хъ ѡ҆сꙋ́дишисѧ (καταδικασθήσῃ).
чс 3 Окт=1 ТрП=1 Трб=1
gr ѡсуди́тися: V,pf,intr,med; inf