ба́нитисѧ

ба́нитисѧ [банитися]

СЦРЯ ‹ба́нитися› ‹нюся›, ‹нишися›, гл. воз. Церк. ▸ Мыться въ банѣ. ◂ Не лѣть ми будетъ въ дому моемъ въ поварницѣ огня возгнѣтати, или огня возжещи и сидѣти, или банитися. Кормч. II. 155.

Фл ‹Банитися›. Совр. нет. ▸ Мыться в бане. ◂ Корм. Балаш., 563.

чс -