вѣ́чнꙋющїй

вѣ́чнꙋющїй [вечнующий]

Фл ‹Вечнующий›. Совр. нет. ▸ Вечный. ◂ ВМЧ, Окт., 2101.

чс 9 Окт=2 МнО=2 МнК=3 ТрП=1

gr вѣ́чновати: V,ipf,intr; partcp,praes,act,plen,sg,m,nom/acc

См| вѣ́чновати