запѧ́тїе

запѧ́тїе [запятие]


СЦРЯ ‹запя́тіе› ‹я›, с. ср. ▸ Дѣйствіе запявшаго. ◂ И того же запятіемъ врага діавола колико зѣло помрачишась. Акты Ист. I. 63.


Фл ‹Запятие›. Совр. нет. ▸ Препятствие. ◂ Супр., 548, 21. Посл. митр. Фот. в Псков, 48.


чс 4 МнС=2 МнК=1


gr запя́тіе: S,n,inan; sg,nom/acc