пови́сѣти

пови́сѣти [повисети]

САР-1 ‹Пови́снуть›, ви́съ, пови́сну. гл. ср. недостаточн.
1) Зацѣпившись или ухватившись за что висѣть, держаться на чѣмъ.
‹И обвишася власы главы его на дубѣ, и повисе между небомъ и землею, мескъ же подъ нимъ пройде›. 2. Цар. XVIII. 9.
2) Въ низъ клонюсь, опускаюсь.
‹Уши повисли›.
‹Голова повисла›.
→САР-1 т.1, с.727

чс *

gr пови́сѣти: V,pf,intr; :