похвали́ти

похвали́ти [похвалити]

od хвалить, одобрять, поощрять

Дч* (αἰνεῖν) хвалить, одобрять; поощрять.

САР-1 ‹Похваля́ю›, ешь, ли́лъ, лю̀, ля́ть, ли́ть. гл. д.
Одобряю, приписываю похвалы.
‹Похвали Господь дому строителя›. Лук. XVI. 8.
‹Похвалю ли вы о семъ? не похвалю›. 1. Корин. XI. 22.
‹Похвалить кого за что›.
→САР-1 т.6, с.510

чс 70 Окт=1 МнП=6 МнО=1 МнК=38 ТрЦ=1 Мол=1 ПрБ=1 Проч=1

gr похвали́ти: V,pf,tran; inf