прицѣплѧ́ти
прицѣплѧ́ти [прицепляти]
САР-1 ‹Прицѣля́ю›, ешь, цѣпи́лъ, плю̀, пля́ть, пи́ть. гл. д.
Задѣвъ, зацѣпивъ чѣмъ за что прикрѣпляю, чтобы держалося.
‹Паки прицѣпити ихъ›. Рим. XI. 23.□
→САР-1 т.6, с.650
чс *
gr прицѣпля́ти: V,ipf,tran; :