прꙋжа́тисѧ

прꙋжа́тисѧ [пружатися]

Св напрягаться, упорно сопротивляться.

Дч* ‹прꙋжа́юсѧ› напрягаюсь, поднимаюсь; (σπαράσσω) терзаю, тормошу, трясу, причиняю конвульсии (Марк. 9, 26; Лук. 9, 39).

СЦРЯ ‹пружа́тися› ‹жа́юся›, ‹жа́ешися›, гл. воз. Церк. ▸ Напрягаться, надыматься. ◂ И се духъ емлетъ его, и внезапу вопіетъ, и пружается съ пѣнами. Лук. IX. 39.

Фл ‹Пружатися›, ‹пряжатися›. Совр. нет. ▸ Метаться, дергаться, напрягаться. ◂ Мар., Остр., Л. 9, 39.

Алекс ‹пружа́тися›, жаюся, ешися, раздираться, сокрушаться. Марк: 9. 26. Лук: 9. 39.

чс *

gr пружа́тися: V,ipf,intr,med; :