ѹ҆́дица
ѹ҆́дица [удица]
od ‹Ѹ҆дица› уда, удочка, 2. кольцо, удило, 3. вилка для мяса
Св уда, орудие для ловления рыбы, удочка (Мф. 14, 25□).
Дч* сущ. (греч. ἀγκίστρος) — удочка; кольцо, удило; (κρέαγρα) вилка для мяса. ше́дъ на мо́ре, ве́рзи ѹ҆́дицꙋ (Матф. 17, 27□). и҆ вложꙋ̀ ѹ҆́дицꙋ мою̀ въ но́здри твоѧ̑ и҆ браздꙋ̀ во ѹ҆стнѣ̀ твоѝ (4 Цар. 19, 28□). И҆ прихожда́ше ѻ҆́трокъ жре́ческъ, є҆гда̀ варѧ́тсѧ мѧса̀, и҆ ѹ҆́дица трезꙋ́бна въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ (1 Цар. 2, 13□).
СЦРЯ ‹у́дица› ‹ы›, с. ж. Церк. ▸ ум. слова ‹у́да›. ◂ И тако удицею благыхъ словесъ привлещи вся къ богодуховному разумѣнію. Акты Ист. I. 510.
чс 3 ВЗ=1 МнК=1 Проч=1