ѹ҆тꙋчнѧ́ти

ѹ҆тꙋчнѧ́ти [утучняти]

САР-1 ‹Утучня́ю›, ешь, утучни́лъ, утучню̀, ня́ть, утучни́ть. гл. д.
1) Тучнымъ дѣлаю.
‹Слава благая утучняетъ кости›. Притч. XV. 30.
2) Говоря о землѣ: удобряю тукомъ.
→САР-1 т.6, с.321

чс *

gr утучня́ти: V,ipf,tran; :