ѹ҆чини́тисѧ

ѹ҆чини́тисѧ [учинитися]

САР-1 ‹Учини́ться›, ни́лся, ню̀ся. гл. страд. неполн.
Содѣлаться.
‹Учиниться предметомъ удивленія, посмѣянія›.
‹Чрезъ многіе опыты учинился славнымъ вождемъ›.
→САР-1 т.6, с.771

чс *

gr учини́тися: V,pf,intr,med; :