ѻ҆по́на
ѻ҆по́на [опона]
od завеса
Дч* завеса. И҆ сотвори́ша ски́нїи де́сѧть ѻ҆по́нъ: два́десѧть и҆ ѻ҆́смь лакѡ́тъ долгота̀ є҆ди́ныѧ ѻ҆по́ны (Исх. 37, 1□).
СЦРЯ ‹опо́на› ‹ы›, с. ж. Церк. ▸ Покровъ, завѣса. ◂ И да сотвориши опоны власяныя въ покровъ надъ скиніею. Исх. XXVI. 7.□
Фл ‹Опона›. Совр. нет. ▸ Завеса, занавеска; покров; покрывало; препятствие. ◂ Зогр., Юр., Мк. 15, 38.
чс 1 ВЗ=1