а҆нті́хрїстовъ
а҆нті́хрїстовъ [антихристов]
Фл ‹Антихристов›. Совр. нет. ▸ Прил. к ‘антихрист’ (в зн. противник Христа). ◂ Златостр. XII в., сл. 24.
САР-1 ‹Анти́христовъ›, ва, во. прил.
Принадлежащій антихристу.
‹Сей есть антихристовъ›. 1. Іоан. IV. 3.□
→САР-1 т.6, с.593
ГлтНЗ (τοῦ ἀντίχριστου, antichristi) – антихристов. 1Ин 4:3□ и҆ се́й є҆́сть а҆нті́хрїстовъ, є҆го́же слы́шасте.
Дерив Притяж. к а҆нті́хрїстъ
чс 8 АП=1 АПБ=1 МнП=1 МнО=1 МнК=4
gr анті́хрістовъ: A,poss; brev,sg,m,nom/acc