а҆нті́хрїстовъ

а҆нті́хрїстовъ [антихристов]

Фл ‹Антихристов›. Совр. нет. ▸ Прил. к ‘антихрист’ (в зн. противник Христа). ◂ Златостр. XII в., сл. 24.

САР-1 ‹Анти́христовъ›, ва, во. прил.
Принадлежащій антихристу.
‹Сей есть антихристовъ›. 1. Іоан. IV. 3.
→САР-1 т.6, с.593

ГлтНЗ (τοῦ ἀντίχριστου, antichristi) – антихристов. 1Ин 4:3 и҆ се́й є҆́сть а҆нті́хрїстовъ, є҆го́же слы́шасте.

Дерив Притяж. к а҆нті́хрїстъ

чс 8 АП=1 АПБ=1 МнП=1 МнО=1 МнК=4

gr анті́хрістовъ: A,poss; brev,sg,m,nom/acc