вѣ́ждь

вѣ́ждь [веждь]


od знающий, вежливый


Фл ‹Веждь›, ‹вежь›. Совр. нет. ▸ Повел. накл. 2 л. гл. ‘ведети’. ◂ Изб. 1076 г., 63.


чс 54 ВЗ=4 АП=1 АПБ=2 ТрЦ=1 Слж=1 Трб=1 Проч=38


gr вѣ́дѣти: V,ipf,tran; imper,sg,2p/3p

См| вѣ́дый вѣ́дѣ вѣ́дѧщїй вѣ́домый вѣ́дѣти вѣ́мъ вѣ́дѣвшїй вѣ́дꙋщїй вѣ́домо вѣ́дѣвый