дѣ́дный [дедный]
СЦРЯ ‹дѣдный› ‹ая›, ‹ое›, пр. Церк. ▸ Принадлежащій дѣду, относящійся къ дѣду; дѣдовскій. ◂ Взя тѣло Святаго Уара, ‹....› положи е въ дѣднѣ гробѣ. Прол. Окт. 19.
чс -