мꙋка̀
мꙋка̀ [мука]
САР-1 ‹МУКА̀›, кѝ. и умал. ‹Му́чка›, чки. с. ж.
Хлѣбныя зерна въ порошокъ мелко измолотыя.
‹Мука пшеничная, ржаная, грешневая, крупичетая›.
‹Мука̀ бѣлому́тка›. Мука пшенишная послѣдней руки.
→САР-1 т.4, с.326
ГлтНЗ (ἄλευρουν, farina) – мука. Мф 13:33□ є҆го́же взе́мши жена̀ скры̀ въ са́тѣхъ трїе́хъ мꙋкѝ.
чс 9 ВЗ=9
См| мꙋ́ка