наѧ́тый [наятый]
od наточенный (о мече)
Св ‹наѧ́ти› — нанять, подрядить (Мф. 20, 1□); наѧ́тый мечь — наточенный (Пс. 7, 20□).
чс 1 МнК=1
gr ная́ти: V,pf,tran; partcp,praet,pass,plen,sg,m,nom/acc
См| наѧ́ти наи́мъ