позна́тисѧ

позна́тисѧ [познатися]

САР-1 ‹Познаю́сь›, ‹ся›, ешися, позна́хся, лся, позна́юся, зна́ться, тися. гл. страд.
Узнаваемъ есмь, бываю.
‹Нѣсть бо тайно, еже не явлено будетъ: ниже утаено, еже не познается›. Лук. VIII. 17.
‹Всяко бо древо отъ плода своего познается›. Лук. VI. 44.
→САР-1 т.3, с.96

ГлтНЗ (γνώσεσθαι, cognosci) – быть познану, узнану. Лк 6:44 Всѧ́ко бо дре́во ѿ плода̀ своегѡ̀ познае́тсѧ.

чс 7 МнК=2 ТрЦ=3 Проч=1

gr позна́тися: V,pf,intr,med; inf