самобра́тъ

самобра́тъ [самобрат]

СЦРЯ ‹самобра́тъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Родный братъ. ◂ Сіи святіи самобратія бяху при Діоклитіанѣ и Максимиліанѣ Царѣхъ. Прол. Іюня 24.

Фл ‹Самобрат›, ‹самобратец›. Совр. нет. ▸ Родной брат. ◂ Прол. Июня, 24. Прол. Дек., 18.≈