ѡ҆зарѧ́ти
ѡ҆зарѧ́ти [озаряти]
od ‹О҆зарѧ́ю› просвещаю, просветляю
Фл ‹Озарять›, ‹озарить›. ▸ Освещать. ◂ Евх. 1 б 25. Требник XVI в., 320 об.
САР-1 ‹Озаря́ю›, еши, ри́лъ, рю́, ря́ть, ри́ть. гл. д. Сл.
Освѣщаю.
‹И сердце озаряетъ// Блистающимъ лучемъ щедротъ›.
М. Л.
→САР-1 т.3, с.18
чс 12 МнК=3 Трб=2 Проч=1