ѿвозѧ́щїйсѧ

ѿвозѧ́щїйсѧ [отвозящийся]


ГлтНЗ (ἀναγομένος, provectus) – отъезжающий. Деян 28:10□ ѿвозѧ́щымсѧ на́мъ ꙗ҆̀же на потре́бꙋ вложи́ша (при отъезде снабдили нужным).


чс *


gr ѡтвози́тися: V,ipf,intr,med; °

См· ѿвози́тисѧ